Дубініна Ю.Ю. РЕКУЛЬТВАЦІЯ ТЕХНОЗЕМІВ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ

Перейти вниз

Дубініна Ю.Ю. РЕКУЛЬТВАЦІЯ ТЕХНОЗЕМІВ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ Empty Дубініна Ю.Ю. РЕКУЛЬТВАЦІЯ ТЕХНОЗЕМІВ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ

Сообщение автор Admin в Чт Янв 17, 2019 12:14 pm

Дніпропетровська область - один з найбільш розвинених промислових та аграрних регіонів України, який займає друге місце в державі за обсягами реалізації сільськогосподарської продукції. Аграрний сектор області налічує понад 4 тис. підприємств різних форм власності і господарювання, на яких працює більше 40 тис. осіб. Основними галузями спеціалізації області є гірничодобувна, металургійна, машинобудівна, хімічна та електроенергетична і ракетно-космічне машинобудування. Чорна металургія характеризується наявністю повного циклу виробництва, яке включає в себе видобуток сировини, його переробку і саме виробництво. Дніпропетровська область є унікальною за різноманітністю родовищ корисних копалин. У її надрах зосереджена найбільша в Україні мінерально-сировинна база: 299 місценароджень різноманітних корисних копалин, з яких 95 - на сьогоднішній день розробляються, і це 50 % їх загальної по державі видобутку.
На сучасному етапі розвитку людства гостро постає проблема відновлення територій, порушених відкритими розробками корисних копалин, що притаманно майже всім промислово розвинутим країнам. Науково-технічний прогрес провокує збільшення видобутку корисних копалин та призводить до техногенного руйнування ґрунтів і вилучення земель з сільськогосподарського користування. На зміну ґрунтовому покриву і природній рослинності приходить видозмінений ландшафт у вигляді відвалів токсичних порід (Масюк, 1975; Жуков та ін., 2017). Антропогенне перетворення ландшафтів провокує міграцію біологічно шкідливих геохімічних елементів, винесених на поверхню, відбувається запилення повітряного та водного басейнів, змінюються природні ландшафти, порушується гідрологічний режим території. Видобуток копалин кар’єрним способом провокує зменшення запасів ґрунтових вод на площі, котра у 25 разів перевищує площу самого кар’єру, а рівнинні території потерпають від заболочення. Деградація природних ландшафтів спричиняє видозміну флори і фауни, знижує їхню стійкість до техногенного навантаження.
Відновлення родючості порушених земель та повернення їх в обіг, покращення стану оточуючого навколишнього середовища стає можливим завдяки проведенню комплексу науково обґрунтованих рекультиваційних заходів. Процес рекультивації складається з інженерних, гірничотехнічних та біологічних заходів (Кацевич та ін., 2012; Єтеревська та ін., 2012); його основна мета довести порушені землі до придатного стану і використання за призначенням. Впровадження інженерно-технічних заходів і створення ландшафтно-екологічних ґрунтових конструкцій провокує формування нового культурного ландшафту, часто без врахування можливих віддалених наслідків, що виникають внаслідок техногенного втручання в природні процеси. Техноземи, що формуються в результаті рекультивації земель мають значно гірші показники родючості, відмінні від природних, змінений фізико-хімічний, гранулометричний склад та гідрологічний режим. Горизонтальна неоднорідність техногенних земель через неоднорідність екологічних умов призводить до неоднорідності умов для функціонування мікробо-, фіто- і зооценозу. Стабілізаційним етапом відновлення земель є сільськогосподарська та лісомеліоративна рекультивація.
Впровадження заходів раціональної сільськогосподарської рекультивації передбачає створення на місці відпрацьованих кар'єрів штучного ґрунтового покриву з оптимальними параметрами фізичних властивостей і режиму живлення, наближених до природних. Показником якості виповнених рекультиваційних робіт є відновлення ґрунтово-екологічних функцій у заново створюваних ландшафтах. В результаті досліджень встановлено, що родючість властива не лише ґрунтам, а і деяким гірським породам. Це дозволило згрупувати їх за ступенем придатності для біологічної рекультивації, в тому числі для сільськогосподарської. Факторами, які визначають придатність гірських порід до сільськогосподарського використання є їх склад і властивості. Ґрунт як твердофазна система є опорою для рослин і тварин, в ньому зберігаються тривалий час насіння та інші види зачатків, тим самим сприяють підтриманню життя в мінливих екологічних умовах. В результаті ґрунтоутворювального процесу материнські породи поступово набувають сприятливі для живих організмів властивості, в них накопичуються необхідні елементи живлення, енергія, акумульована при фотосинтезі і вивільняється в тепловій та хімічній формі. Ґрунти здійснюють різні санітарні функції, які полягають у деструкції органічного опаду і в обмеженні розвитку хвороботворних мікроорганізмів (Харитонов, 2003; Андрусевич, 2013). У зв'язку з цим важливого значення набуває вивчення фізичних, хімічних і біологічних властивостей, винесених на поверхню гірських порід, в яких формується едафотоп, що рекультивується. На відміну від інших видів рекультивації (лісової, рекреаційної, заповідних територій та ін.), при сільськогосподарському напрямку рекультивації особливе значення має формування стабільного рельєфу порушених земель. На стабілізаційному біологічному етапі рекультивації необхідно інтенсифікувати фізичні процеси, що відбуваються у ґрунті. Знання цих процесів дозволить визначити найбільш раціональний для даних умов напрям рекультивації земель.
Таким чином, при відкритому способі добування корисних копалин вилучаються із надр, розпорошуються, накопичуються, перемішуються і переміщуються, тобто опиняються у змінених геохімічних умовах значні маси гірських порід. Вони є якісно новими едафо- технічними компонентами екосистем зі специфічним складом та фізичними властивостями і взаємодією з навколишнім природним середовищем, їх успішне біологічне освоєння потребує спеціальних наукових досліджень.
Admin
Admin
Admin

Сообщения : 145
Дата регистрации : 2016-05-29

Посмотреть профиль http://miest2016.ukrainianforum.net

Вернуться к началу Перейти вниз

Вернуться к началу


 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения